В ніч, коли виходиш ти
Ночью, когда ты выходишь
Полювати на кохання,
Охотиться на любовь,
Пам'ятай, що воно
Помни, что это может быть
Може статися востаннє.
В последний раз.
На столі на кухні сіль
На столе на кухне соль,
Змішана з твоїм бажанням –
Смешанная с твоим желанием -
Ти змети зі стола
Лучше смети со стола
Власні сни і сподівання.
Свои сны и надежды.
В місті вже давно нема
В городе давно не осталось тех,
Тих, хто плаче на світанку.
Кто плачет на рассвете.
Зупинись! Не шукай –
Остановись! Не ищи -
Не побачиш їх.
Ты не увидишь их.
Це не твоя земля і не твоя любов,
Это не твоя земля и не твоя любовь,
Це не твої слова і не твоє talk-show.
Это не твои слова и не твое ток-шоу.
Довго стоїш одна на незнайомому вокзалі,
Ты долго стоишь одна на незнакомом вокзале,
Але приходить знов поїзд "Чужа любов".
Но снова приходит поезд "Чужая любовь"...
Ти тікаєш день за днем,
Изо дня в день ты пытаешься сбежать,
Ти благаєш: "Все віддайте!"
Ты умоляешь отдать все,
Так болить голова
И голова так болит
Від побитого асфальту.
От крошащегося асфальта...
Неспокійно за вікном,
Неспокойно за окном,
Але все чуже для тебе.
Но для тебя все чуждо.
Ти сидиш за столом,
Ты сидишь за столом,
Дивишся на їхнє небо.
Смотришь на их небо.
Місто дихає для всіх,
Город дышит ради всех,
Та тебе не помічає.
Но тебя не замечает.
Ти одна – ти не з тих,
Ты одна – ты не из тех,
Хто живе, як всі.
Кто живет, как все.
Це не твоя земля і не твоя любов,
Это не твоя земля и не твоя любовь,
Це не твої слова і не твоє talk-show.
Это не твои слова и не твое ток-шоу.
Довго стоїш одна на незнайомому вокзалі,
Ты долго стоишь одна на незнакомом вокзале,
Але приходить знов поїзд "Чужа любов".
Но снова приходит поезд "Чужая любовь"...
