День у день восени ані дощ, ані сніг.
Изо дня в день осенью ни дождя, ни снега.
Я сховав свої сни так далеко як міг.
Я спрятал свои сны как можно дальше.
І пусто навколо, ні слова, ні іскри,
Вокруг пустота, ни слова, ни искры,
І хвилі відходять не ті,
И волны исходят вовсе не те, что должны,
І холодом віє осіннього змісту,
И холодом веет осенним,
Без імені на самоті.
Без имени и в одиночестве.
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я?
Разве ты не знаешь, что я не могу жить без тебя?
Хіба не знаєш ти, для кого музика моя?
Разве ты не знаешь, для кого музыка моя?
День у день навесні ані дощ, ані сніг.
Изо дня в день весной ни дождя, ни снега.
Я читав твої сни так уважно як міг.
Я читал твои сны как можно внимательней.
Чому ти не бачиш, як мілко без тебе
Почему ты не видишь, как мелко мне без тебя
Мені в океані людей?
В океане людей?
І навіть у свято так темно навколо
И даже на праздник вокруг только тьма,
Без вікон твоїх і дверей.
Без твоих окон и дверей...
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я?
Разве ты не знаешь, что я не могу жить без тебя?
Хіба не знаєш ти...
Разве ты не знаешь...
Хіба не знаєш ти, як не живу без тебе я?
Разве ты не знаешь, что я не могу жить без тебя?
Хіба не знаєш ти, для кого музика моя?
Разве ты не знаешь, для кого музыка моя?
